Скільки людей гине в ДТП в Україні: майже дев’ять щодня

Цифра 3249 не падає з неба. Її зводять поліцейські протоколи з місць, де вже пізно знижувати швидкість. За рік зареєстровано 25 934 аварії з загиблими або травмованими — на 0,6% більше, ніж роком раніше. Смертність підросла на 1,5%, травми трохи просіли. На папері майже «стабільно». У реальності це дев’ять похоронів на добу, про які ми дізнаємося з коротких сюжетів і одразу гортаємо далі.

Якщо розмазати річний підсумок на календар, виходить приблизно одна загибла людина кожні 2 години 40 хвилин.

Важливо одразу розкласти, що саме рахують. У звітах ідеться не про всі подряпини бамперів, а про дорожньо-транспортні пригоди з постраждалими. Людина, яка померла за тиждень у реанімації, не завжди потрапляє в ту саму графу, що загиблий на місці. Окуповані території випадають з обліку нерівномірно. Тому «офіційні» 3249 — це підлога, а не стеля болю.

Що стоїть за річною цифрою

Рік до року смертність майже не змінюється, і саме це лякає сильніше за будь-який раптовий стрибок. 2024-й забрав 3202 життя, 2025-й — 3249. Різниця в 47 людей виглядає як статистичний шум, поки не згадаєш, що за кожною стоїть прізвище. Травмованих стало навіть на 125 менше, тож хтось скаже: «ну хоч важкість трохи спала». Ні. Це коливання в межах тієї ж прірви.

За моїм досвідом, найпідступніше в цих звітах — звичка. Ми вже читаємо «три тисячі з хвостом» як прогноз погоди. У 2014-му загиблих було 4483, і тоді цифра гриміла. Зараз 3200 сприймають майже як норму воєнного побуту. Норми тут немає. Є лише поріг, до якого око звикло.

Нижче — річна динаміка аварій із постраждалими. Дивіться не лише на загиблих: травми часто ламають життя так само жорстко, просто без некролога.

Джерело: Патрульна поліція.

Складіть стовпчик загиблих з 2014-го по 2025-й — вийде 41 173 людини. Травмованих за той самий період — понад 370 тисяч. Хтось повернувся за кермо. Хтось учиться ходити заново. Хтось більше не виходить на ту саму вулицю, де зник син чи чоловік.

Як смертність гойдалася десять років

Історія української аварійності не схожа на рівну лінію вниз, про яку люблять говорити в стратегіях. Вона більше нагадує гойдалку з коротким провалом на початку великої війни і впертим відскоком, щойно трафік ожив. 2014-й лишився найкривавішим у цьому ряді: 4483 загиблих. Далі пішло повільне зниження, яке так і не стало справжнім проривом.

Провал 2022-го інколи подають як успіх безпеки. Це небезпечна казка. Аварій із постраждалими тоді було 18 628 — на чверть менше, ніж роком раніше. Люди менше їздили, ночі стали коротшими через комендантську, частина доріг просто зникла з карти обліку. Щойно рух відновився, смертність повернула собі звичні три тисячі.

2023-й уже дав плюс 25% аварій і плюс 9% загиблих порівняно з 2022-м. 2024-й додав ще 5–9% за різними показниками. 2025-й майже повторив 2024-й і навіть трохи його перевершив за смертями. Стратегія «мінус 30% до 2024-го» розбилася об реальність: від 3454 загиблих у 2019-му мали б спуститися орієнтовно до 2400. Маємо 3202. Рахунок не зійшовся.

Пішоходи, діти, мотоцикли: хто в зоні удару

Дорога не вбиває «середньостатистичного водія» рівним шаром. Вона вибирає вразливих. Пішохід проти тонни металу майже завжди програє. Дитина в салоні без крісла чи на «зебрі» без острівця безпеки не має другого шансу. Мотоцикліст улітку стає видимим рівно настільки, наскільки водій легковика захотів його помітити.

У 2024-му сталося 6877 ДТП із потерпілими пішоходами. Загинули 983 людини, травмувалися 6357. Це майже кожна третя смерть того року. У 2025-му наїзд на пішохода лишився другим за частотою видом тяжких аварій — 25,7% усіх ДТП із постраждалими. Зіткнення тримають першість (42,9%), наїзд на перешкоду — 12,7%. Бетонний стовп не винен, що його не помітили на 90 км/год у місті.

Окремий біль — діти. У 2025-му в аваріях за участю дітей загинули 202 дитини, травмувалися 5324. Рік до того було 180 загиблих і 5225 травмованих. Зростання смертності — 12,2%. У 2023-му загиблих дітей було 171, тож три роки поспіль крива іде вгору. Найрізкіше дитяча смертність стрибнула на Волині, Житомирщині та Київщині — там, де бойових дій немає, зате є траси, швидкість і відчуття, що «тут тихо».

Більшість загиблих дітей — не «самі вибігли». З вини дітей у 2025-му сталася 949 аварій, у яких загинули 46 дітей. Решту забрали рішення дорослих за кермом.

Мототранспорт у 2025-му дав ще одну чорну позначку. За участю мотоциклів і мопедів зареєстровано 4503 ДТП із постраждалими — на 4% більше, ніж у 2024-му. Загинули 438 людей, це близько 14% усієї дорожньої смертності. Травмованих — 4971. Сезон тепла в Україні досі звучить як відкриття полювання: без шолома, без світла, з випередженням колони між суцільною.

Пішохід теж не святий, і це варто сказати прямо. З вини пішоходів у 2025-му сталося 584 ДТП із постраждалими, 91 людина загинула. Це більше, ніж роком раніше. Навушники, темний одяг, перехід у невстановленому місці, «я встигну між машинами». Але навіть тут пропорція жорстка: основний масив пішохідних трагедій лишається на совісті тих, хто сидів за кермом і не поступився на нерегульованій «зебрі».

Швидкість лишається головним убивцею

Якщо шукати один важіль, який зрушить смертність, це не новий асфальт і не черговий ролик у соцмережах. Це швидкість. У 2025-му перевищення безпечної та встановленої швидкості стало причиною 40,8% ДТП із тяжкими наслідками. Рік до того було 39,4%. Частка серед смертей ще вища: понад половину загиблих забирає саме вона. Формула стара як світ: плюс 1% до середньої швидкості — це приблизно плюс 4% до фатальних аварій.

Далі в списку причин ідуть порушення правил проїзду нерегульованих пішохідних переходів, помилки під час зміни напрямку руху, небезпечна дистанція, нерегульовані перехрестя. Жодної магії, жодного «раптово занесло». Є рішення за три секунди до удару. І є тіло, яке вже не встигає.

Алкоголь у цій картині — гучний, але не головний гравець. У 2025-му через сп’яніння сталося 643 ДТП із постраждалими: 73 загиблих, 857 травмованих. Це на 35,7% менше таких аварій, ніж у 2024-му, коли нетверезі водії вбили 110 людей. Протоколів за статтею 130 КУпАП склали 138 047. Тобто п’яних ловлять більше, а смертей від них менше. Добре. Тільки це 73 з 3249. Решту забрала твереза самовпевненість.

Області-антилідери і літній пік

Географія смерті повторюється з нудною точністю. Там, де густіший трафік і довші траси, рахунок вищий. У 2025-му найбільше ДТП із постраждалими зафіксували в Дніпропетровській області — 2371. Далі Львівщина (2312) і Київ (2213). Це не вирок характерам регіонів. Це щільність машин, транзиту й звички їхати «як завжди».

Київ у 2025-му окремо ріже око. 145 загиблих, 2450 травмованих, 2213 аварій із постраждалими. Смертей на 35,5% більше, ніж у 2024-му, коли в столиці загинули 107 людей. Гірше за останні вісім років було лише 2017-го. Місто з камерами, патрулями, освітленням і переходами чомусь відкотилося назад. Широкі проспекти провокують газ. Пішохід на великому перехресті стає мішенню для того, хто «встигає на жовтий».

За три роки 2022–2024 Дніпропетровщина накопичила 6260 аварій із постраждалими і 862 загиблих. Львівщина — 6110 аварій і 712 смертей. Київ як місто дав менше смертей на кількість аварій, Київщина — навпаки: 5110 аварій і 624 загиблих. Обласні траси жорстокіші за міські затори. Там швидкість інша, швидка далі, розділяючої смуги часто немає.

Календар працює так само залізно, як карта. Літо збирає свою ренту. У серпні 2024-го загинули 350 людей — місячний антирекорд. У серпні 2025-го — 305 загиблих і 3356 травмованих при 2685 аваріях. Липень і червень дихають у спину. Відпустки, мотосезон, втома після ночі, «дорога знайома, можна і 140». Зима вбиває менше кількістю, але підступніше: ожеледь, темрява, пішохід без світловідбивача.

У нашій практиці розмов із людьми після аварій повторюється один і той самий мотив. Ніхто не планував «серпневу статистику». Планували шашлик, море, побачення, зміну. Траса М-06, кільце, пряма за селом — місця, де нога сама тисне педаль, бо «тут завжди так їздять».

Чому Європа знижує рахунок, а ми тупцюємо

Європейський Союз у 2025-му втратив на дорогах орієнтовно 19 400 людей. Для союзу з сотнями мільйонів жителів це близько 43 загиблих на мільйон. Швеція тримається біля 20. Україна при населенні, яке війна зробила рухомим і важко порахованим, дає порядок 80–100 смертей на мільйон. Навіть із поправкою на облік це інша ліга.

Різниця не в «менталітеті», яким зручно все списати. Різниця в тому, чи система розрахована на дурня, який помилиться. Концепція Vision Zero, з якої почала Швеція, виходить з простого: людина помиляється, інфраструктура не має за це вбивати. Острівець безпеки, фізичне заспокоєння трафіку, камери не для галочки, швидкість 30–50 у містах, відокремлені велодоріжки, жорсткий допуск до прав. У нас досі часто проєктують дорогу як трубу для потоку, а не як місце, де ходять люди.

Міжнародні оцінки ще на початку десятиліття клали соціально-економічні втрати України від ДТП на рівень близько 2% ВВП — десятки мільярдів гривень на лікування, втрачений заробіток, розбиті сім’ї. Відтоді інфляція й війна змінили масштаб грошей, але логіка лишилася. Кожна смерть на дорозі — це не лише горе. Це удар по демографії країни, яка й без того втрачає людей.

Держава не сиділа склавши руки, і це теж треба визнати. Автофіксація розширилася. Патрулі пишуть про посилений режим. Штрафи за нетверезе керування стали болючішими, і статистика алкогольних ДТП це відчула. Змінювали правила дитячих крісел, висоту для утримуючих систем. На папері рухаємось до європейських рамок 2021–2030 з метою уполовинити смертність. На асфальті 2025-й закінчився плюс 1,5% до загиблих.

Перші місяці нового року: спад без ілюзій

Січень–червень принесли те, на що чекали роками: менше смертей. 10 748 ДТП із постраждалими, 1177 загиблих, 13 522 травмованих. Смертність нижча на 13,9%, ніж за той самий період попереднього року. Аварій менше на 4%, травм — на 2,7%. Після трьох років зростання це схоже на крок назад від краю. Схоже — не означає закріплено.

Швидкість знову забрала левову частку. 4564 тяжкі аварії, 645 загиблих, 5804 травмованих — і це лише за пів року. Тобто навіть у «кращому» сезоні більше ніж кожна друга смерть іде від газу. Січень–лютий дали 2652 аварії, 331 загиблого, 3432 травмованих. До травня включно рахунок уже був 911 загиблих, серед них 52 дитини. Літо в цю арифметику ще не встигло вписати серпень.

Тому радіти рано. Півріччя без пікового сезону завжди виглядає чемніше. Якщо серпень знову візьме три сотні життів, річний підсумок легко повернеться до звичних трьох тисяч. Спад 2026-го варто берегти як шанс, а не як доказ, що «проблема розсмокталася».

Дрібниці, які відділяють ДТП від похорону

Статистика безпорадна в салоні о 23:40, коли рука тягнеться до телефону, а спідометр уже за 70 у дворі. Тут працюють речі, які не потребують урядової стратегії. Ремінь. Дитяче крісло не «на всяк випадок», а завжди, до потрібного зросту. Шолом на мотоциклі й електровелосипеді. Світловідбивач на темній куртці. Пауза перед пішохідним, навіть якщо «ніхто не йде» — бо хтось ітиме.

Ремінь на передньому сидінні зрізає ризик загибелі майже вдвічі. Ззаду він теж не для краси: непристебнутий пасажир у ударі стає снарядом для тих, хто спереду. Дитяче утримуюче крісло за міжнародними оцінками безпеки знижує ризик смерті дитини на десятки відсотків. Шолом не робить мотоцикліста безсмертним, але різко зменшує шанс, що удар головою стане останнім. Це не мораль з плаката. Це фізика, перевірена мільйонами аварій у світі, де щороку на дорогах гине понад мільйон людей, і для віку 5–29 років це одна з головних причин смерті.

Практичний мінімум, який не потребує героїзму, збирається в короткий список. Перед виїздом його варто прогнати як передпольотну перевірку, навіть якщо їдете «на роботу як завжди».

• Ремені всім, хто в салоні, включно з заднім рядом.
• Дитина тільки в кріслі, яке підходить по вазі й зросту, не на колінах.
• У місті тримайте 50, біля шкіл і дворів — ще нижче. «Поспішаю» не лікує перелом.
• На нерегульованій «зебрі» нога з газу ще до лінії, не після появи людини.
• Телефон — до початку руху або після зупинки. Голосові з тримача, не з долоні.
• Мотоцикл, мопед, електросамокат — шолом, світло, видимий одяг. 438 мотосмертей за рік не були «випадковістю сезону».
• Втомились — зупиніться. Сон за кермом маскується під «я ще хвилинку».

Окремо про пішохода, бо він теж пише цю статистику. Темний одяг на неосвітленій трасі — це не стиль, це невидимість. Перехід у невстановленому місці економить сорок секунд і може коштувати всього. Навушники вимикають звук машини, яка вже не встигає. Світловідбивач на рюкзаку дитини виглядає дрібницею, поки не згадаєш 202 загиблих дітей за рік.

Державі теж є що докрутити, і тут уже не про мораль, а про бетон і правила. Фізичне зниження швидкості в містах працює краще за черговий білборд. Острівці безпеки на широких проспектах. Освітлення переходів. Камери там, де реально вбивають, а не там, де зручно збирати фонд. Пропорційні штрафи за швидкість, щоб 30 км/год понад ліміт не коштували як парковка. Повторні грубі порушення — до заборони кермувати, не до «ще одного протоколу». І чесний облік: смерть на 15-ту добу після аварії має бути в тій самій книзі, що й смерть на місці.

Поки цього немає, кожен рейс — приватна угода зі статистикою. 3249 у 2025-му, 3202 у 2024-му, 1177 за пів року нового сезону. Рахунок іде далі, з тією самою швидкістю, з якою ми тиснемо педаль на порожній прямій за селом. Зупинити його можна лише там — у кабіні, на «зебрі», у кріслі, яке нарешті пристебнули, а не кинули «на потім».